• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Психологічна служба

Практичний психолог гімназії - Водоп"янова Алла Володимирівна

Соціальний педагог - Нікітченко Алла Леонідівна

Графік роботи практичного психолога
ПонеділокВівторокСередаЧетверП ятниця
8.00 - 12.008.00 - 14.158.00 - 12.008.00 - 15.00
----
Графік роботи соціального педагога
ПонеділокВівторокСередаЧетверП ятниця
8.00-12.008.00-12.008.00-12.008.00-12.008.00-12.00

Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів та педагогічних працівників.

Задачею психологічної служби є забезпечення своєчасного і систематичного вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання

Пріоритетні напрямки роботи практичного психолога у 2013/2014 навчальному році:

профілактика дезадаптації учнів під час переходу до середньої школи;

психологічний супровід до профільного та профільного навчання;

оптимізація психологічного клімату в педагогічному колективі та в учнівському середовищі

Проблема, над якою працює психолог у 2013/2014 навчальному році - поліпшення психологічного клімату в учнівському середовищі, шляхом проведення психологічних тренінгів

Психолог школи проводить консультації для дітей та батьків у вирішенні питань:

1. Підвищення рівня розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, пам’ять, уява, мислення, увага).

2. Вивчення та формування особистісних якостей, ціннісних орієнтирів, розвиток обдарованості дитини, підвищення самооцінки.

3. Розвиток комунікативних та організаторських (лідерських) здібностей учнів.

4. Допомога у професійному самовизначеності старшокласників.

5. Профілактика та корекція поведінкових порушень в учнів.

6. Просвітницька робота серед учнів, батьків по формуванню навичок здорового способу життя.

Пріоритетні напрямки роботи соціального педагога:

• Підвищення рівня самосвідомості учнів, становлення моральних цінностей, підвищення рівня загальної культури.

• Соціальний-педагогічний супровід дітей пільгового контингенту.

• Профілактика адективної поведінки учнів гімназії на основі пропаганди здорового способу життя.

• Сприяння створенню в школі та в родинах учнів, педагогічних працівників здорового психологічного клімату.

Тема самоосвіти соціального педагога Акопян Н.Є.

Створення умов та сприяння повноцінному особистістному творчому та інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, адаптація в соціумі.

Основні мета і задачі роботи соціального педагога :

Організація виховних, освітніх взаємодій з проблемною особистістю, яка потребує допомоги (підтримка дітей з сімей «групи ризику», допомога у вирішенні проблем, співробітництво з сім’єю, школою, посередництво в особистісній самореалізації, спонукання особистості до самоорганізації, самостійності); соціально-психологічна допомога і підтримка особистості в кризових ситуаціях (з'ясування змісту проблеми, редагування проблеми, вибір програми і плану дій, обговорення шляхів вирішення проблеми, допомога в організації виходу з проблем координування зусиль найближчого оточення особистості, створення групи-підтримки); корекція взаємин, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особистості і групи (моделювання ситуацій для нового досвіду, моделювання сфер успішної діяльності, організація діалогу і співробітництва, організація мікросередовища із зміненими взаєминами; допомога у розблокуванні позитивних емоцій, створення і оцінка ситуацій успіху, зміна уявлень особистості про власне «Я», підтримка ініціатив, створення умов для творчості).

Основні мета і задачі роботи соціального педагога з дітьми, що потребують підвищеної педагогічної уваги (діти пільгового контингенту):

Своєчасне виявлення дітей, які потребують консультації медиків-спеціалістів і надання поради педагогам і батькам щодо роботи з цими дітьми; вивчення соціально-педагогічних цінностей особистості, соціально-педагогічних впливів середовища на людину, яка росте і розвивається (спостереження, бесіда, опитування експертів, інтерв'ю, анкетування, невербальний діагноз, вивчення документів).

Мета роботи - адаптація учнів у шкільному закладі та індивідуальний розвиток кожної дитини. Надання допомоги вчителям, батькам, дітям у створені здорового соціального клімату у шкільному середовищі.

Мої права і обов'язки. Поради батькам і вчителям

Спілкування як міжособистісна взаємодія

Кожна людина має потребу у спілкуванні, налагодженні соціальних контактів. Постає вона як необхідність у нових враженнях, почуттях, знаннях, у бажанні поділитися з кимось своїми переживаннями й думками, обмінятися певною інформацією, налагодити стосунки.

Спілкування – це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає досягнення деякого результату. Таким результатом звичайно є зміна поведінки і діяльності інших людей. Уявіть, що троє учнів вирішили підготувати стінгазету. Хтось пише заголовки, хтось підбирає малюнки, хтось складає тексти. Тут спілкування виступає як міжособистісна взаємодія, тобто як сукупність зв'язків і взаємовпливів людей, що складаються в їхній спільній діяльності. Наприклад, учень після уроку віддає вчителеві праці інструмент, яким працював, а вчитель кладе його в шафу. Обміну інформацією тут не відбулося, але взаємодія сталася. У хід спілкування його учасникам можна не тільки брати участь у комунікації, але й організувати обмін діями, спланувати загальну діяльність, виробити форми та норми сумісних дій.

Спілкуючись, людина не тільки обмінюється інформацією з іншими людьми. Вона звертається до них із проханням, запитанням чи вимогою, ставить собі за мету вплинути на співрозмовника, добитися потрібної відповіді чи виконання доручення.

Спілкування виконує цілий ряд різних функцій, зокрема:

1. Комунікативна функція – це зв'язок людини зі світом у всіх формах діяльності.

2. Інформаційна функція виявляється у відображенні засобів оточуючого світу. Вона здійснюється завдяки основним пізнавальним процесам. У процесі спілкування забезпечується отримання, зберігання та передача інформації.

3. Когнітивна функція полягає в усвідомленні сприйнятих значень завдяки мисленню, відображенню, фантазії. Ця функція пов'язана з суб'єктивними характеристиками партнерів, з особливостями їх прагнення до взаємопізнання, до необхідності розкрити психологічні якості особистості.

4. Емотивна функція полягає в переживанні людиною своїх стосунків з оточуючим світом. У процесі спілкування ці переживання вторинно відображаються у вигляді взаємовідносин: симпатій – антипатій, любові – ненависті, злагоди – конфлікту тощо. Дані взаємовідносини визначають соціально-психологічний фон взаємодії.

Також спілкування між людьми відбувається в декількох основних формах. Залежно від засобу передачі інформації розрізняють два види спілкування: мовне – за допомогою слів і звуків та немовне – за допомогою міміки і жестів. Важливим буде зазначити, що багато людей старше 15 років не вміють грамотно писати та для спілкування використовують неписьмову, а усну мову, а також невербальні символи і знаки.

Кожна людина у будь-якій ситуації грає якусь роль. Роль – це нормативна поведінка, яку оточуючі очікують від кожного, хто виконує певні соціальні функції. Та сама людина в різних ситуаціях виконує різні ролі: вдома це може бути глава сім'ї, на робочому місці – підлеглий, у транспорті – пасажир, у лікарні – пацієнт тощо. Соціальний контроль у процесах взаємодії зумовлюється соціальними очікуваннями такої поведінки від людини, яка б відповідала ситуації та обраній ролі.

Майже всім видам людського спілкування властива емоційна і суб'єктивна упередженість. Визнання в любові відноситься до такого роду спілкування. Упередженість виявляється в багато яких сферах життя. Релігійні і національні упередження, стереотипи, забобони, обивательська думка, всілякі чутки, циркулюючі в навколишньому світі, – все це є емоційно-оцінною інформацією. Вона може виконувати не тільки позитивну, але і негативну роль. Яскравий приклад – анонімка, тобто повідомлення звичайно помилкової інформації без вказівки автора. В своїх пристрастях неважко перейти розумну міру. Дитину можна хвалити, але можна її і захвалювати. Можна встановити в сім’ї строгу дисципліну, а можна – паличну і т.д. Постійний перекіс – в позитивну або негативну сторону – завжди має шкідливі наслідки. Учні, яких хвалять батьки, вчителі і ровесники, швидше за все, матимуть високу самооцінку, а ті, яких всі критикують або ображають, – низьку. У перших поступово формується відчуття переваги і зарозумілість, а у других – комплекс неповноцінності та занижена самооцінка. Важливою складовою емоційного спілкування є емпатія – це здатність бачити мир з погляду іншої людини, ділити радість і горе, які та переживає. Емпатія – це, по-перше, чутливість до емоційних потреб іншої людини, уміння зрозуміти мовний і немовний вияв відчуттів (слова, дотики, інтонації, жести), та, нарешті, готовність розділити ці відчуття. По-друге, це уміння відповісти на емоційну потребу у такий спосіб, який буде доречний для співбесідника. Напевно, з дитячими сварками зустрічаються всі батьки. Але якщо одні діти сваряться лише зрідка, то інші постійно конфліктують зі своїми однолітками, не вміючи знаходити вихід навіть із самих простих ситуацій. Однією з причин появи такої поведінки є не сформованість у них комунікативних навичок. Конфліктні діти хочуть і можуть спілкуватися, але, умовно кажучи, не мають достатнього уявлення про способи ефективного спілкування. Це часто відбувається у тих дітей, яким не вистачає уваги і турботи від батьків, яких постійно лають і критикують. Така дитина зганяє в конфлікті накопичені в її маленькій душі почуття образи і заздрості. А якщо ще при цьому дитина бачить, що його улюблені мама і тато постійно сваряться один з одним, то він, ймовірно, просто не уявляє собі, як можна спілкуватися без сварок і конфліктів. Можлива й інша ситуація. Якщо вдома дитина – безумовний центр загальної уваги, кумир сім'ї, якщо кожне його бажання одразу ж і беззаперечно виконується люблячими родичами, вона чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей і, звичайно ж, не отримує його. Тоді дитина починає домагатися бажаного, провокуючи своєю поведінкою постійні конфлікти.

При спілкуванні з людьми пам’ятайте також про правила уважного слухання, а саме:

1. Сконцентруйте свою увагу на співрозмовникові. Звертайте увагу на слова, позу, міміку, жести.

2. Перевірте, чи правильно Ви зрозуміли слова співрозмовника.

3. Не давайте порад.

4. Не давайте оцінок.

Поради для батьків

Першi шкiльнi невдачi: їхні причини та шляхи подолання

Кожна, навiть мaленька людина, неповторна, у неї свiй внутрiшнiй свiт, своi iнтереси, своi можливостi та здiбностi. Головне завдання батькiв - разом iз педагогом органiзувати навчання таким чином, щоб дитина iз задоволенкям вiдвiдувала школу, пiзнавання навколишнiй свiт i, звичайно, добре навчалася.

Однак слiд звернути увагу на тi моменти, якi допоможуть пiдтримати iнтерес до навчання:

По-перише, вступ до школи мае передувати робота з пiдготовки дитини до навчання у школi. Очiкування батькiв стосовно успiхiв дитини в школi можуть не виправдатися, якщо вони при її пiдготовтленостi до школи не врахували всiх аспектiв цiei готовностi.

По-друге, батьки забов'язанi мати вiру у свою дитину. Це не означае, що вони готовi до самостiйностi. Звичайно ж, не можна очiкувати вiд дитини, щоб вона одразу ж робила так добре, як вам хотiлося б. Основне, на що повиннi нацiлювати увагу батьки - це виховання в дитинi вiдчуrгя вiдповiдальностi за те, що вока робить. Наявнiсть таких почутгiв е запорукоЕо успiхiв у навчаннi. Спочатку дii дитини незграбнi й неспритнi, отриманий результат ще далекий вiд бажаного. Проте дii дитини заслуговують на схвалення: «Ще трохи повчишся - i зовсiм буде чудово», «Ти все правильно робиш, просто ось так буде ще краще. Спробуй ще раз» i т.д. Також необхiдно пояснити дитинi, наскiльки важливо доводити розпочату справу до кiнця на практицi. Наведiть приклади, що коли вчитель не пояснить новий матерiал, то учнi не зрозумi~оть його; робiтники не вiдремонтують до кiнця меблi, тодi учнi будуть сидiти за зламаними партами i т.д. Не намагайтеся змусити дитину робити те, що вона ке доробила, не кричiть, не погрожуйте. Спробуйте мирно i довiрчо поговорити: «Ти стомився, я розумiю. Трохи вiдпочинь i продовжуй», «Хочеш лодивитися мультфiльм, подивися, але потiм обов'язково треба продовжити» i т.д.

По-трете, необхiдно проводити всiй сiм'i час разом. Уже доведено, що

багато проблем зкикають, коли дiти проводять iз батьками багато особистого

часу: спiльнi прогулянки, сiмейнi свята, відвідування театру, i т.д. Разом проведений час дозволяе батькам краще прислухатися до думдк i почуттiв дитини. Часто помилково батькам здаеться, що оскiльки дитина ще мала, нiчого важливого вона сказати не може, отже, не слiд втрачати часу. Спробуйте привчити себе уважно вислуховувати дитину. Нехай вона обговорюе з вами yci проблеми, що виникли в школi. Причому, якщо дитина дiлиться тим, що на даний момент її найбiльш хвилюе, не лайте ii за якiсь помилки чи прорахунки. Спробуйте вiдреагувати так, щоб зорiентувати ii, як поводитися в майбутньому. Таким чином, ви покажете свою зацiкавленiсть в успiхи дитини та вiру в ii здiбностi. Це для дитини кращий стимул.

Треба врахувати, що при вступi до школи в дiтей можуть виникнути страхи, причини яких бувають рiзними, але вони можуть лежати в основi невдач дитини.

У такий спосiб домогтися бажання дитини вчитися, можна якщо:

- етворювати в дитинi вiдчуття просування вперед, переживання успiхiв у дiяльностi; для цього треба правильно пiдбирати завдання, якi вона зможе виконати i одержати заслужену похвanу;

- використовувати всi можливостi мaтepiaJiy для того, щоб зацiкавити дитину, ставлячи проблеми, створюючи проблемнi ситуацi'i, активiзуючи самостiйне мислення;

- органiзувати спiвробiтництво з дитиною, здiйснюючи взаемодопомогу i взаемоконтроль.

Оволодiння знаннями й умiннями вiдбуваеться лише в наслiдок власноi навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв, яка мае бути певним чином органiзована. Необхiдно крок за кроком привчати кожFiого учня до такого застосування набутих знань, умiнь та навичок на практицi, яке вимагае виявлення бiльшоi самостiйностi, iнiцiативи, наполегливостi, бiльших зусиль для подолання труднощiв.

Нижче наведенi деякi поради батькам молодших школхрiв, що пропонуються психологами i педагогами.

Вранцi пiднiмайте дитину спокiйно, з усмiшкою та лагiдним словом. Не згадуйте вчорашнiх прорахункiв, особливо незначних, нё вживайте образливих слiв.

Не пiдганяйте, розраховуйте час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирiшили — дитина в цьому не винна.

Вiдправляючи дитину до школи, побажайте iй успiхiв, скажiть кiлька лагiдних слiв, без застережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було зауважень!» тощо.

забудьте вираз: «Чи був ти чемним?». Зустрiчайте дитину спокiйно, дайте iй розслабитися (згадайте, як вам важко пiсля наriруженого робочого дня). Коли дитина збуджена i хоче з вами чимось подiлитись, не вiдмовляйте iй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.

Якщо дитина замкнута, ii щось турбуе, не каполягайте на поясненi її стану, нехай заспокоiться, тодi вона все сама розкаже.

б. Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутностi дитини.

Вислухавши, ке поспiшайте влаштовувати сварку. Говорiть з дитиною спокiйно.

У спiлкуваннi з дитиною не вживайте умовних речень: «Якщо ти будеш добре поводитися, то...».

Впродовж дня знайдiть (постарайтеся знайти) пiвгодини для спiлкування з дитиною. В цей час найважливiшими повиннi бути справи дитини, ii бiль, ii радощi.

У сiм'i повинна бути едина тактика спiлкування всiх дорослих iз дитиною. Bci розбiжностi щодо вьtховання дитини узгоджуйте без неi. Коли щось не вдаеться, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати лiтературу для батькiв, там ви знайдете багато корисного.

10.Завжди будьте уважним до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує:

головний бiль, поганий стан. Найчастiцiе це об'ективнi показники

втоми, перенавантаження.

11.Навiть дiти 7-8 рокiв люблять казки, особливо перед сном, або пісню,

лагiднi слова. Не лiнуйтеся зробити це для них. Це ix заспокоiть, знiме напруження, допоможе спокiйно заснути, вiдпочити. Не нагадуйте перед сном про неприемнi речi, про роботу. Завтра новий день, дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому iй повиннi батьки своiм добрим ставленням.

Кiлькiсть переглядiв: 11

Коментарi